Підтримаємо транспортників міста!
Пишіть: bydlovoz@i.ua головна форум опитування русский альтернативний сервер http://bydlovoz.narod.ru
Новини
30.10.2006 Мер привітали Львівське ДАІ або новенька казочка
Міський голова Андрій Садовий відзначив Подяками працівників УДАІ УМВСУ у Львівській області. За успішну підготовку і виконання складних обов’язків у проведенні святкування 750-річчя Львова та з нагоди Дня автомобіліcта і дорожника Подяки отримали: Віктор Маршук – майор міліції, командир ОР ДПС ДАІ при УМВС у Львівській області, Іван Ковальов – прапорщик, інспектор ДПС, Мирослав Ісько, Остап Фіцик, Любомир Соханський – сержанти, інспектори ДПС, Василь Баран, Сергій Любчак, Володимир Литвиненко, Андрій Бондарев – молодші сержанти, інспектори ДПС.Ось так, шановні львів"яни. ДАІ спрацювало дуже успішно, спрямувавши львівський транспорт прямо у натовп. Як тут не погодитись, що навіть міліція допомагала перетворити весь Львів у справжній "бидловоз".
Ніби і смішно, та хочеться запитати, коли все таки представники влади міста визнають свої помилки, чиновник таки скаже: "А король, чи то мер, все таки голий!" - а мер перестане самозакохано займатися словесною маструбацією.
А поки цього не буде, маємо нагоду кожен день відчувати себе бидлом не тільки безпосередньо у "бидловозі", а й слухаючи казочки про успішне проведення святкування 750-річчя Львова і нагороду усіх причетних. Чиновник далі вважає мешканців міста Лева недумаючим бидлом, яке хаває усе, що йому подають.
Та й не дивно. Очевидно, головному господарнику міста подобається не тільки казочка про Івасика Телесика, але й про успішну роботу ДАІ під час святкувань.
Отож, любі львів'яни, до наступної казочки від Андрія Івановича.
25.10.2006 У Львівелектротрансі люблять баскетбол
Саме до такого висновку приходиш, коли послухаєш чиновників з цієї поважної організації.“Серйозних зауважень до нових тролейбусів нема. Зараз йде обкатка. Якщо з’являлися певні зауваження, то ми відразу направляли тролейбуси на автобусний завод і виправляли. Через два місяці можна буде говорити про недоліки нових тролейбусів, зараз вони працюють добре. Будуть зауваження, будемо виправляти”, - зазначає директор ЛКП “Львівелектротранс” Олег Білокурий.
У нас є перше зауваження. Людині меншій за 2 метри зростом важко дотягнутися до поруччя. А висячих ручок не так вже й багато, та й до неї, якщо Ви маєте 1,70 м. або менше буде важкувато дотягнутися. Вже не говоримо про кнопку для зупинки тролейбуса. Її може досягнути тільки справжній баскетболіст з НБА.
Отож розпочинаємо акцію "Зателефонуй баскетболісту"
79012 м. Львів, Сахарова 2
Телефони: (032) 2386850, (032) 2978467, (0322) 753369
Факс: (0322) 753369
Хто малий - вперед! Не втрачай свого шансу.
23.10.2006 Нас атакували хакери :)
Сервер, на якому знаходиться сайт було атаковано. Тому деякий час він недоступний. Використовуйте альтернативні на http://bydlovoz.by.ru та http://bydlovoz.narod.ru. Дякуємо за розуміння.20.10.2006 У Києві змінюють "бидловози" на великі автобуси
Для зменшення автомобільних пробок у Києві необхідно приймати радикальні заходи - відмовитися від маршрутних таксі та замінити їх великими пасажирськими автобусами, заявив перший заступник міністра транспорту і зв'язку Володимир Корнієнко, передає «КиївПресІнформ»."Треба серйозно зайнятися питанням регулювання роботи маршрутних таксі. Їх заміна на автобуси дозволить серйозно розвантажити дороги", - заявив пан Корнієнко.
Крім того, у Мінтрансі вважають, що причиною пробок у Києві є також незадовільний стан доріг.
Щоправда вже з"явилися думки про те, що саме тільки поганий стан доріг зумовлює велику кількість пробок у столиці. Щось подібне розповідають і львівські власники "бидловозів", коли йдеться про потребу їх заміни на великі автобуси. Алюди вірять.
Мало,хто замислюється над тим, що 1 (один) трамвай, якщо він ходить регулярно, може замінити на маршруті 6-7 автобусів класу "Богдан", а не те, що "бидловозів".
12.10.2006 Тест драйв нового тролейбуса
Ось нарешті вдалося проїхатися на одному з шести закуплених (чи то взятих в оренду) тролейбусів класу "Сіті". Тиждень намагався потрапити в один з них, але важкувато. Мабуть тому, що їх набагато менше ніж хотілося б.Які перші враження? Непогані. Тролейбус дійсно вийшов на славу. У майбутньому спробую зробити порівнянння і переконати навіть тих скептиків, які вважають, що Львову з вузькими вуличками великі автобуси і тролейбуси "не світять". Зараз же повернемось до наших баранів, чи, точніше кажучи, тролейбусів.
Вражає у першу чергу зручність. Тепер не потрібно дертися по крутих східцях, як це було у попередній моделі ЛАЗу. Сам вагон відповідає характеристикам. На облаштованій зупинці у нього зможе потрапити навіть неповносправна людина на інвалідному візку. Хоча б в цьому ми починаємо наближатися до Європи. Салон досить проторий і, на вигляд, мав би вміщати більше людей ніж чеські "Шкоди".
Тепер трошки дьогтю у бочку меду. Чомусь розробники цієї моджелі вважають, що більшість львів'ян та гостей міста мають зріст під два метри. Оскільки навіть мені з моїми 180 см. було досить важко триматися за високі поруччя, до яких більшості пенсіонерів та й просто не надто високих людей просто не дотягнутися. Люди зі зростом 150-165 см. буде важкувато вхопитися навіть за спеціальну підвісну ручку, яких в салоні, до речі, було дуже мало.
Що далі? У тролейбусі, як у більшості сучасних машин, передбачено спеціальну кнопку, яку мали б натискати пасажири, щоб дати сигнал водію для зупинки, якщо на цій зупинці немає пасажирів і тролейбус не мав би зупинятися. Такий варіант досить популярний у Європі. Але там до кнопки може дотягнутися навіть дитина, а у львівському новому тролейбусі хіба, що баскетболіст. Проте ця проблема поки що не актуальна, оскільки водії зупиняються на всіх станціях.
Дещо дратував пронизлививй писк електродвигуна під час гальмування машини. Кондуктор стверджувала, що після дня роботи на новому тролейбусі можна з'їхати з глузду. Але думаю, що цей недолік з часом ліквідують.
І нарешті сам кондуктор у такому сучасному транспорті виглядає анахронізмом. Таким чином, варто розробляти єдину систему оплати громадського транспорту. Тоді і перевізникам буде важче приховувати "чорні" прибутки і раптом виявиться, що громадськи транспорт дуже навіть прибутковий. Але це вже тема іншої статті. Тест-драйв нового тролейбусу проводив для Вас Іван Шелявський. До зустрічі.
Іван Шелявський
спеціально для "Бидловозу"
09.10.2006 МАРШРУТКА ЯК СИМВОЛ
В кінці восьмидесятих, коли стало очевидно, що система комунального транспорту не встигає за темпами життя, на вулицях українських міст стали масово з'являтись вони.Ні-ні, не лякайтесь, маємо на увазі не всеїдних монстрів, і не потвор-мутантів. Хоча, те, про що йтиметься в цьому есеї, також не відрізняється ані особливою вибагливістю, ані довершеною естетикою. Йдеться про знайомий і рідний кожному мешканцеві хоч якось великого міста України вид транспорту, котрий стрімко, до слова, увімчався в усталений десятиліттями автобусно-тролейбусний (і подекуди ще трамвайно-метрополітеновий) уклад наших вулиць: про маршрутки.
Слово, що є настільки звичним для вуха кожного українця, ще недавно ледь жевріло на тлі свого стабільного і стійкого старшого автотранспортного брата. Але тепер навіть комп'ютер, який вперто переконує мене в неіснуванні у рідній мові, приміром, слова "імплементувати" (а чим же займався тоді увесь український політикум кілька останніх років, намагаючись "впровадити в життя" результати референдуму-плебісциту щодо змін у Конституцію?), так ось, навіть комп'ютер мій ставиться до слова "маршрутка" на диво спокійно, не підкреслюючи його червоною лінією як помилку: є, отже, таке слово. Є слово - значить є і зміст.
Що ж криється за ним, за цим простим "маршрутка"? Спочатку непримхливі пасажири під маршруткою розуміли РАФ-и і старенькі міні-Фольксвагени з хитромудрими відсувними дверима. Про комфорт тоді навіть не йшлося. Тоді, в кінці 80-их, саме слово "комфорт" видавалося якимсь незаслужено аристократичним, а комусь може навіть й "анти-режимним".
Згодом з'явились хоч якось зручні Івеко і Богдани, але також незграбні Газелі і перефарбовані куби-Мерседеси. Тоді, в середині дев'яностих, маршрутка твердо завоювала почесне звання "народного" виду транспорту. Люди почали ділитись на тих, хто "водить маршрутку" і тих, хто їх "ганяє" - тобто привозить, переважно з німецьких шротів-смітників старезні найдешевші авта. Спритні підприємці подіставали з найдальших колгоспних і автотранспортних дір старезні давно вже списані ЛАЗи і ПАЗи, і, підфарбувавши, шеренгою вивели їх на вулиці багатьох міст.
Побачивши цю гору металобрухту на дорозі, людина, вочевидь, відчувала на мить себе у "старих-добрих" 70-их. А якомусь надто сентиментальному спостерігачеві, завидівшому ці підфарбовані релікти, може дійсно стало радісно на серці, мовляв: "От робили ж колись машини! Ще досі тримаються. Хороші були часи!". Та все ж, якими б теплими не були спогади, сівши в цей автобус, кожен розуміє, що насправді часи ті були не такими вже й радісними: гуркіт мотору чути метрів за 100. В салоні зберігся ще саме з "тих часів" запах, котрий неможливо назвати - його треба відчути. Загледівши на могутній шиї жінки-кондуктора намисто з бобін відривних квитків та дерматинову повну копійок сумку через плече, на душі починають ніжно мерехтіти туманні спогади дитинства. З них вас швидко виведе водій при першому ж переключанні передачі, що подібне чи то до крику, чи до зойку. Після цього вас не відвідуватимуть спогади дитинства ще довго. І усе, що залишається робити - це підкоритись долі і їхати, їхати, їхати. Вже перед виходом через передні двері, ви зустрінете біля кабіни водія ще два невід'ємні атрибути автобусів 70-их років: запилені пластмасові гірлянди квітів і овальну, колись кольорову, наклейку жінки, що була може еталоном краси, а тепер виглядає в кращому разі як музейний експонат.
Але фактом є, що нашвидкуруч підрихтовані, побілені масляною фарбою авто-динозаври дружно влилися в ряд міні-бусів, тим розширивши семантику слова "маршрутка" на стільки, що межа між класичним і новим громадським транспортом стала так розмитою, що провести її можна було хіба за формою власності: одні державні, інші - приватні.
Людям, чиї транспортні потреби обмежувались маршрутами, що пролягають через центральну частину міста, здавалося б, повезло більше. Чи то чиновники не хотіли, аби гуркіт автобусів заважав їх праці, а чи просто через велику насиченість центральних вулиць, що планувались на значно менший обсяг транспорту, великим маршруткам в'їзд в центр був заборонений. Ця територія віддалася на відкуп міні-бусам.
Однак вважати, що поїздка в такій маршрутці є перевагою, може лише людина, яка не відчула на власному досвіді київського (харківського, донецького, львівського...) часу пік. Порівняння оселедців у бочці - це найтолерантніше і найпоміркованіше, до чого може вдатися пасажир. Ваше щастя, якщо на потрібному вам маршруті ходять "високі" маршрутки, але якщо ви сідаєте (звичайно, не в прямому сенсі слова, бо сісти в час пік має шанс тільки пасажир з початкової зупинки, вистоявши довжелезну чергу), так ось, якщо ви "сідаєте" в маршрутку низького планування, передбачену для перевезення лише сидячих пасажирів (напр., "Газель"), то ваша поїздка перетвориться на справжнє випробування чи навіть мордування.
Для експерименту, спробуйте напівзігнутись в колінах і опустити голову на рівень плечей. Додайте до цього тотальне штовхання з усіх боків, постійні зупинки для посадки-висадки, та ще й фізичні коливання вашого тіла на повних вибоїн міських дорогах. Врахуйте, що часто довжина маршрутів у великих містах значно перевищує годину, а потім осягніть, що багатьом нашим співгромадянам їздити так потрібно щодня в обидва боки.
Але й це ще не все. Це лише, так би мовити, бойове хрещення. Якщо вам вдасться фізично витримати запропоновані життям умови перевезення в маршрутках, це не означає, що вас не можна зламати морально. І йдеться, звичайно, не про побутове хамство, не про штовханину і непривітні погляди пасажирів. Значно неприємнішим для вас може стати радіо. Так-так, радіо. Річ у тім, що 99% водіїв вмикають на весь салон ФМ-радіостанції, котрі за винятком 2-3 хвилинних щогодинних новин, переповнені суцільно музикою. Оскільки живляться вони за рахунок реклами, то музика розрахована на наймасовішого слухача.
Та це ще не саме страшне. Нехай вже, здавалося б, грає собі якась нейтральна музика. Але ви не врахували одного, що смаки не тільки задовольняються, але й формуються. А оскільки сформувати попит на примітив значно простіше, ніж на вишукані твори, то радіостанції просто вимушені виховувати для себе слухача на просто обурливих для людини, бодай з натяком на естетичний смак чи автономне мислення, репертуаром.
Та не бійтеся, не ви перший, що їдучи маршруткою, жахається бездарним римам і ритмам. Пройде якийсь час, і ви почнете ставитись до цього значно спокійніше - без ентузіазму, але й без особливого роздратування. А це значить, що невидима ідеологічна штампувальна машина вдало затесала з вашої, ще колись такої поетичної душі, чергову болванку, і ще одним середньостатистичним споживачем рекламного продукту стало більше. Пройде ще якийсь час і ви вже з інтересом ставитиметесь до тексту блатної пісеньки: "кого він там зарізав, і що йому за це дав прокурор".
Здається, існує при Президентові Рада національної безпеки і оборони. Може створити при ній відповідний відділ, бо якщо ситуація продовжуватиметься й далі, то голови українських громадян - котрі, власне, і є об'єктом національної оборони не тільки в фізичному, але й в духовному сенсі, - будуть під справжньою загрозою. Суцільна "блатнякизація" - це вже навіть не діагноз. Це вирок.
Можна й далі продовжувати говорити про цей рідний нам феномен маршруток. Чому б не згадати про обурливі для кожної нормальної людини наклейки всередині більшості з них з написами типу: "Хочеш вийти - кричи". Варто було б згадати і про привілей для кожної маршрутки здійснювати зупинки будь-де на першу ж вимогу пасажира, і про обурення інших учасників дорожнього руху наглими підрізаннями і не включанням сигналів повороту, та все це видається аж надто песимістичним.
Насправді, може, не все так погано. Зрештою, час показує, що пасажирські перевезення стають дедалі більш прибутковим бізнесом. Щодня відкриваються нові маршрути, і все більше людей користуються їх послугами. Бізнес квітне, люди заробляють гроші, поповнюється бюджет. Пригадується в цьому контексті розповідь одного "втаємниченого" у автомобільну кухню колеги про те, як розподіляються прибутки від цього бізнесу і те, що потрібно зробити, аби до цього бізнесу вступити.
Наважуватись писати про це не буду - це тема не для публіцистики, а радше журналістського розслідування, але самим наївним натякну, що за кожну зміну кожен таксомотор, кажуть, має сплатити кілька сотень гривень "платежів". Думаю, не варто уточнювати про розподіл цих коштів між зацікавленими сторонами. Але справа в тому, що скидаючи кошти "куди треба", цей самий водій або власник маршрутки сплачує офіційно раз на місяць копійчаний податок державі. Решта коштів обертається нелегально.
Та все ж світло в кінці тунелю мерехтить. При всіх демографічних кризах, в нашій країні з кожним роком збільшується кількість людей, що поважають себе і бажають жити в цивілізованому суспільстві. Добрим прикладом цього є липневе розпорядження Київської міської державної адміністрації про заборону водіям маршруток вмикати пісні типу "шансон" під час руху транспорту. Отже, відкидаймо даремні нарікання, і звикаймо до думки, що ми самі є творцями власного добробуту!
Олесь Андрійчук
Карлів університет, Прага
06.10.2006 Зустрічайте героїв святкування 750-річчя Львова
На запитання під час чат-конференції на http://vgolos.com.ua 6.10.2006 Секретар міської Ради Львова Володимир Квурт на запитання:"Хто займався організацією транспортного руху у центрі міста під час святкувань 750-річчя Льввова, і хто пустив транспорт у натовп людей позаду Оперного театру під час Лазерного шоу? Взагалі хто несе відповідальність за той безлад, який діявся під час цього шоу? Чому не було передбачено шляхів проходу для лікарів, міліції та інших служб, як це робилося під час масових акцій, що проводились у Львові раніше? Наприклад під час приїзду Папи" - відповів - "Організацією руху транспорту під час всіх масових заходів і координацію дій всіх силових структур відповідав Микола Одуха, погоджувався рух транспорту також з Шкурганом. Брали в цьому участь силовики, а також з представники охорони Президента. Звичайно, організація була не ідеальна і це були найбільші переживання для працівників мерії і для мене особисто, тому що питання безпеки повинно стояти на першому місці. І ніякі диковинки і світові чудеса не замінять життя бодай однієї людини. Зауваження і пропозицій і прорахунки зараз аналізуються і я маю надію будуть враховані в майбутньому".
Отже тепер ми знаємо, хто доклав усіх зусиль, щоб перетворити Львів у ВЕЛИКИЙ БИДЛОВОЗ.
Дошка пошани:
Микола Одуха
Микола Шкурган
Невидимі проте пильні люди з охорони Президента та СБУ
06.10.2006 «Галицький автозавод» випустив новий автобус "Вікторія"
Сьогодні у межах шостого економічного форуму ТзОВ «Галицький автомобільний завод» презентував новий автобус власного виробництва «Вікторія». За словами директора заводу Романа Скибича, транспортний засіб спроектований виключно з вітчизняних запчастин. Щоправда за винятком шасі, яке закупили у російських виробників.Новий автобус має 18 сидячих місць, проте зможе перевозити 37 пасажирів включно зі стоячими місцями. Потужність «Вікторії» – 4,7 кубічних сантиметрів. «Цей автобус повністю пристосований до вузьких львівських вулиць, де є багато транспорту. Перший автобус «Вікторія» виготовлено вже у травні цього року», - наголосив Роман Скибич.
За його словами, насьогодні завод уже випустив десять автобусів. До кінця цього року заплановано виготовлення ще 18 таких транспортних засобів. «Наразі ми маємо замовлення на автобуси нашого виробництва переважно зі сходу України. Це Дніпропетровськ, Кривий Ріг. У Львові автобус «Вікторія» курсує 70 маршрутом», - розповів журналістам директор «Галицького автомобільного заводу». Окрім того він повідомив, що наразі завод готується до переговорів з Львівською міською радою щодо виготовлення шести автобусів даного класу для міста.
«За наступний рік ми плануємо зробити близько 200 таких автобусів», -сказав Роман Скибич.
Коментар від "Бидловоза"
Цей автобус за зовнішнім виглядом нагадує "Дельфін". Курсують у Львові на 70 маршруті помаранчеві автобуси. Але новий бус набагато зручніший, оскільки має просторий салон.
http://portal.lviv.ua/news/2006/10/06/135001.html
05.10.2006 "Бидловоз" відповідає читачам
Багато, хто ставить собі запитання, хто ж стоїть за цим проектом, хто це фінансує? Комусь не подобається, що сайт розташований на російському хості. Хтось вважає авторів занадто необ"єктивними щодо роботи вдлади. Спробуємо Вас, любі читачі, переконати у протилежному.Сайт http://bydlovoz.by.ru зародився, як просто бажання висвітлити проблему, після того після важкого робочого дня кілька людей вирушили додому і знову відчули усі принади львівського громадського транспорту. Набридло. І сумно і смішно, а оскільки плакати не хотілося то вирішили посміятися. Ніби вдалося :)
Мета проекту - трохи збурити суспільство. Кожен з нас може повпливати на те, щоб навіть у теперішній ситуації перетворити бидловоз хоча б на подобу пасажирського транспорту. Коли Ви бачите у маршрутці, що порушують Ваші права, або права іншого пасажира - не мовчіть ніби це Вас не стосується.
Приклад з життя. Водії часто курять, не звертаючи уваги на тих пасажирів, яким і так немає чим дихати. Чому б цим водіям не зробити зауваження. Якщо зауваження не діє, то можна поскаржитись у Комітет захисту прав споживачів. Багато це не коштуватиме. Один аркуш паперу і оплата рекомендованого листа на адресу: Головне Львівське обласне управління у справах захисту прав споживачів; Начальнику Головного управління Сосновському Павлу Степановичу, 79000 м. Львів, вул. Чайковського, 20, т/ф (0322) 72-28-63, E-mail: lvivspogivzachist@lv.ukrtel.net. Напишіть заяву у якій вкажіть, коли і яким чином було порушено Ваші права і вимагайте дій. Вони за це отримують кошти, які вираховують з ваших зарплат і прибутків у вигляді податків. На таку заяву зобов'язані відповісти.
І зрештою давайте самі перестанемо дозволяти, щоб з нами поводились, як з бидлом. До прикладу - багатьом не подобаються пенсіонери, які чомусь куддись постійно їдуть у час-пік, та ще й хочуть їхати безкоштовно. Це версія перевізників. Подивимось на проблему з іншого боку. Перевізники отримують компенсації з державного бюджету за пенсіонерів. Причому за всіх і тих хто їздить і тих, хто не їздить. Підрахунків цих компенсацій ніхто не проводив. Тому гроші у нашій країні активно розгрібаються і крадуться по кишенях. Не вірте плачам про збитковість транспорту. Він не такий вже збитковий, а навіть дуже таки прибутковий з рентабільністю під 300 %.
Та й пенсіонери теж люди, які мають право користуватися транспортом. Інакше нехай міська рада пробиває законопроект про те, щоб кошти, які виділяють на компенсацію йшли адресно пенсіонерам. Придумує і зобов'язує вводити спеціальні тарифи для пенсіонерів, як це робиться у більшості розвинутих країн.
Крім того варто звернути увагу на те, що у маршрутках готівка взагалі не обліковується. Тобто і прибутки порахувати фактично не можливо. Це знову ж до питання нерентабельності громадського транспорту і перевезення пенсіонерів.
Як правило толку від звернень до Комітету з питань захисту прав споживачів мало, проте поголос піде і управління хоч якусь перевірку та проведе. Чи більше таких заяв буде, тим краще поводимуться водії. Просимо також нам надсилати повідомлення про те, коли і якого змісту скаргу було направлено у Комітет. Разом можна буде сформувати певні рейтинги маршрутів, які найчастіше порушують права львів'ян і трохи з того посміятися та й не тільки. Поганої слави не люблять навіть чиновники, які стоять за багатьма автотранспортними підприємствами.
Проект твориться у вільний від роботи час. Зокрема, щось можна написати під час обідньої перерви, а щось ввечері. Теми для матеріалів беруться з життя, як це зокрема сталося під час святкування 750-річчя Львова, де, як на мене, саме міська влада сіла у калюжу, і продемонструвала, що не вміє керувати не те, що містом, а й взагалі не здата провести звичайне святкування.
Саме тому, що коштів на власний хост немає - тому і було розміщено сайт на безкоштовному. Хоча є можливість переїхати на український хост. Проблема в тому, що на платних хостах в Україні такі ресурси тримати буває небезпечно, їх просто можуть закрити, якщо вони занадто набридатимуть чиновникам. Крім того чиновники останнім часом полюбляють бігати у суди, а знаючи про чесність і порядність більшості суддів, якось не дуже хочеться з ними зв'язуватись.
Чому "Бидловоз" часто критикує теперішнього мера, який нічого спільного з транспортом не має, оскільки все зроблено до нього?
Критикувати і висміювати будемо всіх, хто негарно себе поводить, бреше, не виконує обіцянок, або ж робить необдумані вчинки, які через рік півроку можуть погано відбитися на розвитку міста.
Ремонтні роботи, які приписують Андрію Івановичу велися і до нього і Буняком і Куйбідою. Те, що зроблено перед 750-річчям важко назвати реконструкцією. Швидше косметичним ремонтом, а у деяких випадках, як от на площі Ринок - це руйнування.
Зупинки у невстановлених місцях відмінили - але в інших не зробили місць для зупинок. Те ж саме стосується "розумної" постанови про заборону паркування в центрі. Проте ця заборона чомусь не стосується машин міськради і ще кількох сотень наближених. Чомусь у Європі чиновник може пройтися кілька сот метрів пішки. Навіть данський король собі це дозволяє, а львівський чиновник - зась.
З першого погляду видається, що проблему вирішено. Проте достатньо пройтися по бічних вулицях проспекту Свободи та Шевченка, щоб побачити скільки там машин припарковано прямо на тротуарі. Тепер тут немає проходу для пішоходів. Вони повинні ходити по проїзжій частині час від часу вискакуючи з під коліс машин. Це вирішення? Ні. Повинно бути розумне рішення. Спочатку спроектуй стоянки, введи правила користування дорогами центральної частини міста, а тоді вже забороняй, став турнікети.
Про великі автобуси у центрі
Можуть чи не можуть вони курсувати центром. Я відповім, що можуть. Прикладом мають стати багато європейських містечок, де спокійнісінько курсують великі автобуси. Звичайно вони не їздять по всіх вулицях позапланово і безалаберно так, як у Львові. За приклад беру Німеччину. Автобуси їздять по схемі і задовільняють потреби населення, немає корків, бо немає потреби у такій великій кількості тих же автобусів.
Один ЛАЗ класу "City" замінить 5-6 маршруток. У Києві їх бігає біля півсотні, а у Львові жодного. На інших маршрутах можна використовувати "Богдани", "Шаоліні" та інші. Проте не можна прокладати маршрути, як зараз - до кожної хати. І мета цього не покращення громадського транспорту у Львові, а можливість набивати кишені власникам маршрутів.
Звідки взяти кошти на купівлю зручних автобусів?
Проведемо невеликий урок арифметики. Бидловоз коштує приблизно 3-4 тис. доларів США. Його переобладнання десь ще біля 1000. Бидловози перебувають переважно у власності приватників, які працюють на власника маршруту і зобов'язані йому віддати біля 50 доларів в день. На одній лінії у напрямку, скажімо Сихова, їздить біля 10 машин, а може і більше.
Отже загалом власник тільки з одного маршруту отримує дохід у розмірі 500 доларів США. Компанії у Львові мають в середньому 5 маршрутів. Є такі, що мають 10-11. Таким чином прибутки від перевезення для одного власника становлять від 500 до 5500 доларів. Помножимо цю цифру на 30 днів у місяць і отримаємо суму у розмірі від 15 000 до 165 000 доларів на місяць. За рік ця сума становитиме від 180 000 до 4950 000 доларів США.
Можливво купити нормального автобуса (Еталон за 30-40 тис. доларів США або Шаолінь за 20 тис. доларів США) чи ні? Можливо. Щомісяця можна робити такі покупки. Тільки у власників маршрутів продовжується період первісного накопичення капіталу. Навіть вирахувавши податки і витрати на ремонт та пальне така можливість зберігається. Крім того жодним чином не обліковуються кошти. Вам часто видавали квиток за проїзд? НІ? І мені теж нечасто. Тобто про доходи транспортників можна тільки здогадуватись.
Позитивні приклади вирішення проблеми
Про Київ не буду говорити, бо скажуть, що столиця. Але справа набагато швидше рухається у Івано-Франківську, Чернівцях, Луцьку. Тобто робіть висновки самі.
Іван Шелявський спеціально для "Бидловоза"
03.10.2006 Про нас пишуть! Значить ми не дарма захищаємо "Бидловози"!
http://www.liveinternet.ru/users/lviv/post21330558/Тут передрукували нашу заяву! Отже справа "бидловоза" жила, живе і буде жити!
У нашій заяві ми забули згадати також про надійні компанії мобільного зв"язку, які мало не кожен день з телеекранів кричать про надійніст. Згадаймо слогани: "Зв"язок Є! ", "Є покриття!", "Чую тебе синку!" - і багато інших.. Оператори зробили нам всім подарунок, адже вони знають, як нам погано, коли у вихдіних день набридають ділові партнери. Крім того ьуло зекономлено наші гроші. "Бидловоз" офіційно висловлює подяку Kyivstar, UMC, Life та іншим! Так тримати хлопці і дівчата. Ми також вдячні авторам щоденника, які нагадали про такий важлививй момент відпочинку, як відсутність будь-якого зв"язку. Відірваність від світу дає справжній відпочинок.
http://tuning.lviv.ua/forum/viewtopic.php?p=42329#42329
А тут нам вдалося трохи розмішити людей і це тішить також! Сміх - це радість, це трохи щасливих хвилин. http://myrko.livejournal.com/8892.html
А ось ще реакція на нашу заяву:
" Ми всього лише бидло з львівського бидловозу. там є шо почитати :)))"
http://andrijr.livejournal.com/14461.html
А тут нас занесено до цікавих посилань за тиждень.
Архів новин за вересень 2006
Всі права застережено.
Передрук тільки з посиланням на "Бидловоз"
